Дорога в Грецію: проїжджаємо Болгарію

Відпочинок в Болгарії приваблює багатьох українців доступністю, демократичними цінам, вищим ніж
в Україні сервісом. Добратися до чорноморського узбережжя Болгарії зараз не проблема.
Відпочивальники мають вибір – автобус, літак, потяг. Однак, чимало українців планують поїздку
власним автомобілем. Знаю, що частина автолюбителів вирушить за кордон вперше. « Автопоміч»
вже писала про особливості дорожнього руху в Румунії. Саме час розповісти про дороги Болгарії.

Потрапити з Румунії до Болгарії можна поромом або мостом через Дунай.

Дунайський міст збудований у 1954 році, його довжина 2.223 метри. Міст з’єднує румунське місто
Джурджу з болгарським Русе.

Черга на кордоні розпочалася із середини мосту, палюче сонце не дозволяло вимкнути кондиціонер,
тому автомобіль постійно був заведений. Скільки стоятимемо ніхто не знав, тому з порожнім баком і
надією, що пального вистачить до Болгарії перетинати кордон не варто. Ми не у пік сезону
простояли на кордоні 1.45 хвилин. Сама перевірка не зайняла багато часу і була звичною. Питання
куди і чи не маєте алкоголю та сигарет – типові для усіх кордонів.

Щоб їздити болгарськими дорогами також потрібна віньєтка. ЇЇ можна придбати у електронному
вигляді ще в Україні, а можна безпосередньо на кордоні. У черзі довелося постояти хвилин 10, серед
покупців багато наших земляків та румунів. Розрахуватися можна, як банківською карткою в
терміналах, так і готівкою – болгарськими левами або євро. Вартість віньєтки на 7 днів – 15 левів, на
місяць – 30 левів. Тому одразу купили місячний дозвіл, щоб на зворотному шляху не втрачати час.

Болгарські дороги хороші, а середня швидкість вища ніж в Румунії. Знаки на виїзді із кордону
нагадують водіям про те, що потрібно ввімкнути ближнє світло фар. А у багатьох населених пунктах
встановлені на в’їзді камери, що фіксують швидкість авто. До чорноморського узбережжя від кордону
з Румунією від 200 до 300 кілометрів це залежить від курорту, який обрали. Частину шляху
доведеться їхати вузькими автошляхами. Частина проходитиме автобаном на якому дозволена
швидкість 140 км/год. Шлях обладнаний місцями для відпочинку, заправок також не бракує. Ціна 95
пального в середньому 2.14 левів (1.05 – 1.07 євро) і може коливатися залежно від АЗС. На заправках
є оператори, які заллють бензин, помиють вікна та фари і не відмовляться від 1-2 левів.

Ночівлю ми запланували у курортному Бургасі. Орієнтуватися у місті з навігатором не склало
труднощів. Ми впевнено заїхали у двір будинку в якому винайняли помешкання та без проблем
припарку вали авто. Хоча на сусідніх вуличках усі місця були зайняті, а паркуватися у недозволених
місцях мешканці міста не радять. Евакуатори працюють вправно.

Бургас – курортне, портове місто з населенням понад 200 тисяч мешканців. Місто оточене озерами,
серед них найбільше в Болгарії – Бургаське озеро та омивається водами Чорного моря.

Їздити у Бургасі не складно. (суб’єктивне враження). Це сучасне місто із сучасною та розвинутою
інфраструктурою. Хороші дороги достатньо інформативні. Дорожні знаки заздалегідь попереджають
про зміни у русі. Якщо заблукали та не допоміг навігатор – болгари радо допоможуть та покажуть
правильний шлях. Спілкувалися з ними англійською та російською мовами, українську практично не
розуміють.

З Бургасу наш шлях проліг до кордону з Грецією. Спочатку автобаном, а згодом звичними шляхом
через населенні пункти. До речі у невеличких містечках та у селах через які проїжджаєте, можна
смачно та дешево поїсти. Але не можна втрачати пильність на дорозі, чим ближче ми під’їжджали
до кордону, то все більше ставало гірських підйомів та спусків з постійними віражами. Гірська дорога

така сама якісна, як і низинна. За вікном соняшникові поля змінювалися лавандовими. І чим ближче
до Греції, сонце припікало усе сильніше.

Попереднє ознайомлення з Грецією в інтернеті виявило, що пальне у цій країні значно дорожче ніж в
Україні, Румунії та Болгарії. Тому «Автопоміч» наполегливо радить бережливим автомобілістам
залити повний бак болгарським пальним. АЗС є практично до самого кордону.

Сам кордон з Грецією – це невеличкий вагончик та шлагбаум. Під’їхали до віконця передали
паспорти і в іншому віконечку вже забрали. Оце і весь кордон. Але не все так швидко, як панували.

Далі буде…