• м. Харків
  • м. Львів
  • м. Чернігів
  • м. Черкаси
  • м. Миколаїв
  • м. Одеса
  • м. Полтава
  • м. Рівне
  • м. Вінниця
  • м. Запоріжжя
  • м. Житомир
  • м. Дніпро
  • м. Київ
вул. Римарська 19
пр. Шевченка 7, офіс 15
м. Чернігів, пр. Миру 28 , офіс 320
вул. Небесної Сотні 33, офіс 52
м. Миколаїв, вул. Соборна 12Б, офіс 517а (Бізнес центр « Україна»)
вул. Михайлівська 44 Офіс 310
вул. Соборності 29/15 офіс 304
м. Рівне. вул. Чорновола 1, офіс 205
вул Київська 4, офіс 202
проїзд Леваневського, 4 (між МакДональдс і театром ім. Б. Глінки)
м. Житомир, вул. Гоголівська, 4
вул. Ярослава Мудрого, 61а(стара назва вул. Ленінградська) офіс 6
вул. Хрещатик, 46Б офіс 5 (2-й поверх)

Дороги Румунії: на що звернути увагу подорожуючи автомобілем


Перетин кордону, мовний бар’єр, відсутність досвіду водіння в інших країнах – усе це може стати
перепоною для подорожі автомобілем за кордон. На що звернути увагу та чи варто боятися
закордонних доріг, «Автопоміч» з’ясувала на власному досвіді. Отож про дороги Румунії, Болгарії,
Греції та Туреччини. Загалом пройдено 3894 кілометри.

У пункт пропуску між Україною та Румунією Порубне – Сірет, що у Чернівецькій області ми приїхали
близько 12 години дня. Українську митницю та паспортний контроль пройшли за 15 хвилин.
Прикордонники поставили штампи у паспортах та перевірили документи на автомобіль з якого ми
навіть не виходили. На румунській стороні перед нами 7 машин. Румунські охоронці кордону більш
прискіпливо оглядають автомобілі та багаж, перевірили паспорти, документи на авто та зелену карту.
Огляд кожної автівки та перевірка документів тривали хвилин 10, відтак проходили кордон 1.15хв.
Ніхто на кордоні не вимагав показати необхідні в кожному авто вогнегасник, два знаки аварійної
зупинки та сигнальні жилети на кожну людину, яка подорожує в автомобілі. Але це не означає, що
вони не потрібні. Їх відсутність може не сподобатися поліцейським, яких на румунських автошляхах
багато.

Ровіньєту – дозвіл на проїзд румунськими дорогами, можна купити безпосередньо на кордоні, а
можна і на найближчій заправці. Ми придбали на кордоні. Тут не було жодної черги. Можна платити
леями або євро. Вартість – 3 євро на 7 днів. Дозвіл на місяць коштуватиме – 7 євро.

Отож, залишивши кордон позаду, тримаємо курс на Бухарест. Не забудьте ввімкнути ближнє світло
фар!

БУХАРЕСТ – столиця Румунії з 1862 року, розташована на південному сході. Населення близько 2
мільйонів людей.

Від українського кордону до столиці Румунії трохи більше 500 кілометрів. Доведеться минати чимало
сіл , містечок та міст, які знижують швидкість пересування. Середня швидкість по Румунії у порівнянні
з українськими дорогами у нас знизилася на 8 кілометрів на годину. (дані автомобільного
комп’ютера). Румунські дороги непоганої якості та незвичні для українського водія – мають півтори
смуги. Це дозволяє без проблем обганяти та комфортно почуватися на дорозі, до незвичної ширини
проїжджої частини звикаєш одразу. Однак велика кількість населених пунктів сповільнює швидкість
до середніх 50 – 60 км. на годину. Щоправда, повільно їздити – це не для румунських водіїв. Деколи
складається враження, що вони ігнорують усі правила дорожнього руху. В населених пунктах не
знижують швидкість, не звертають увагу на суцільні смуги, обганяють на «сліпих» ділянках. І це
незважаючи на велику кількість поліцейських патрулів, які постійно патрулюють автошляхи та ловлять
порушників в населених пунктах. Про поліцію на автошляхах водії один одного попереджають,
правильно, миганням фар. Тому за перевищення швидкості гонщиків вдається покарати не завжди.
Приклад невдалого підрізання фури, видно на відео з реєстратора. Водій «Нісан» спочатку навіть не
зупинився, але згодом потирав потилицю на узбіччі, чекаючи притерту «фуру».


Бухарест зустрічає суцільними ремонтами доріг, зупинок громадського транспорту та тротуарів на
околицях міста. І якщо у передмісті їздити не важко і можна повністю довіритися навігатору, ми
користувалися OsmAnd та Here, які скачали на смартфони, то центр міста потребує максимальної
концентрації уваги. Широкі вулиці по 4 смуги в кожному напрямку, велика кількість автомобілів та ще
більше шалених мотоциклістів, високі швидкості вимагають швидкої реакції. Незнання міста зводить
нанівець потуги навігаторів, які не встигають вчасно попередити про необхідність зайняти правильну смугу
руху для повороту, проїхавши який, робиш чималий гак, щоправда наступна спроба вже
впевнена і у потрібній смузі.

Ми оселилися у центрі Бухаресту, відтак віднайти безкоштовну парковку у розпал робочого дня
виявилося марною справою. У центрі міста є безкоштовні парковки, як правило вони розташовані на
бічних вуличках та обабіч будинків. Платні позначені спеціальними знаками та можуть бути поруч з
безкоштовними. А ще чимало підземних паркінгів, які навіть трішки дешевші за наземні стоянки
(можливо ми на такий натрапили). Підземні паркінги повністю автоматичні. В’їжджаєш – береш з
автомату талон. Для виїзду оплачуєш в автоматі, який автоматично зчитує час паркування, третій
паркомат – підіймає шлагбаум. Складність може виникнути коли користуєшся вперше, адже
інструкція – румунською мовою. Нам допомогли місцеві – пояснивши, як усе працює. Вартість години
паркування – 5 леїв, (1 євро) двох годин – 10, трьох – 14, 10 години – 40 леїв. Ми ж дочекалися
закінчення робочого дня і перепаркувалися на сусідню з помешканням вуличку, де авто цілу ніч
стояло безкоштовно.

Не зайвим буде знати, що в Румунії людська праця мінімінізована і на АЗС. Вони також
автоматизовані, не потребують участі заправника і працюють на довірі. Проте, боятися автоматів не
слід, вам завжди допоможуть . Щоб залити пальне, достатньо натиснути одну кнопку, після цього
оплатити вартість оператору.

Виїжджали з Бухаресту вранці, навігатор вправно та швидко вивів нас на широку та хорошу
магістраль. До кордону з Болгарією залишилося 80 кілометрів. Дорога до кордону вела через
населенні пункти, але їхати було легко. Перед кодоном із Болгарією з вас знімуть плату за проїзд
через прикордонний міст. Оплату з іноземців беруть у євро. Потрібно заплатити 3 євро. Обов’язково
перевірять чи маєте ровін’єту і якщо що вона відсутні – доведеться все одно купити.
Якщо ви потрапили у Будапешт – не марнуйте час, пройдіться центральними вуличками міста, тут
багато цікавого. Безліч фонтанів, незвична архітектура поєднана різними стилями, смачна кухня та
привітні люди.